Woven City від Toyota: місто AI та інноваційних рішень. Джерело: Toyota
Шість місяців тому Toyota перетворила амбітний рендер на реальний будівельний майданчик, куди заселила першу сотню добровольців. Проєкт Woven City, на який корпорація вже витратила близько $10 млрд (408 000 000 000 грн), став для найбільшого автовиробника світу не просто дорогим хобі, а повноцінним полігоном для виживання в епоху ШІ. На місці колишнього заводу біля підніжжя Фудзіями тепер розгортається експеримент, де люди, яких офіційно називають «ткачами» (Weavers), живуть під постійним наглядом алгоритмів.
Трансформація, яку ініціював колишній виконавчий директор Акіо Тойода (Akio Toyoda), має на меті перетворити компанію з виробника заліза на постачальника мобільності. Це означає, що замість продажу чергового седана, Toyota хоче продавати цілі екосистеми для міст майбутнього. Перші резиденти вже тестують «інноваційну» інфраструктуру, яка намагається передбачити кожен крок людини ще до того, як вона його зробить.
Безпека через тотальний моніторинг
Головна ідея Woven City — створення суспільства з нульовою аварійністю. Технічний директор проєкту Джон Абсмейєр (John Absmeier) прямо заявляє: бортових систем автомобіля, навіть із найдорожчими лідарами, недостатньо. Щоб машина не збила дитину, яка раптово вибігла з-за рогу, саме місто має «бачити» цю дитину. Для цього в місті впроваджено протокол V2X (Vehicle-to-everything), який пов'язує транспорт із кожним стовпом та стіною.
Щільність камер у Woven City змусила б нервувати навіть мешканців Лондона. На одному перехресті встановлюють до 8 камер, а в житлових приміщеннях їхня кількість може сягати 6 одиниць. Усі дані обробляє Woven City AI Vision Engine — система, що аналізує активність у реальному часі. Цікаво, що розробники намагаються заспокоїти параноїків: система нібито розпізнає людей не за обличчями, а за характеристиками одягу, що дозволяє відстежувати переміщення без прямої ідентифікації особистості.
Приватність за згодою та роборуки
Японці, як і європейці, доволі прискіпливо ставляться до персональних даних. Щоб не перетворити місто на цифровий ГУЛАГ, генеральний менеджер Кота Оісі (Kota Oishi) запропонував архітектуру Data Fabric. Це система управління згодою, де кожен «ткач» сам вирішує, якими даними ділитися. Поки що інформація крутиться всередині експериментів Toyota та не продається стороннім рекламодавцям. Щоправда, 98% мешканців уже добровільно впустили у свої оселі роботів із камерами. Мабуть, можливість не мити підлогу власноруч перемагає страх перед стеженням.
Коли майбутнє боїться дощу
Попри космічний бюджет, реальність іноді ставить підніжку високим технологіям. Наприклад, триколісні електросамокати Swake, що розганяються до 20 км/год, та більшість вуличних роботів-кур'єрів припиняють роботу під час дощу. Вода засліплює сенсори, роблячи «розумні» машини безпорадними. Це наочно демонструє прірву між стерильним лабораторіями та реальним світом, де існують погодні умови.
У категорії «фізичного ШІ» цікавим виглядає Guide Mobi — автономний тягач, який самостійно забирає електромобілі Toyota bZ4X з парковки та підвозить їх до власника. Також у місті працює «віртуальна електростанція» (VPP). Сонячні панелі на гаражах та двонаправлені зарядки дозволяють використовувати акумулятори припаркованих авто як величезний павербанк, що покриває до 10% потреб міста в пікові години. Щоправда, вставляти кабель у розетку все ще доводиться людині — повної автоматизації в цьому питанні поки не досягли.
Наразі Woven City освоєно лише на 10% від запланованих 71 гектара. Місто виглядає дещо пустельним, але для Toyota це гра в довгу. Успіх проєкту залежатиме від того, чи зможуть вони продати цю модель іншим муніципалітетам, чи Woven City так і залишиться найдорожчим у світі закритим клубом для тестувальників.
Поки Toyota будує міста майбутнього, музична індустрія намагається не потонути в цифровому океані. Spotify проти «пластикових» зірок активно шукає способи захисту від ШІ-контенту, що наповнює стрімінги.