Заможні люди часто звертались до митців, щоб ті закарбували їх на полотнах. У портрети також закладали особливу символіку, показували статус замовника та його статки чи навіть емоційних стан і переживання. Але як і зараз — люди в давнину хотіли бути гарнішими, ніж вони були насправді. Також у кожного було своє уявлення про красу і воно змінювалося з кожною новою епохою.
Жертвою модних тенденцій стала принцеса Ізабелла Медічі, але аж понад 200 років після своєї і без того трагічної смерті. Один із її портретів, які для неї начебто написав італійський художник Алессандро Аллорі, був кардинально змінений у 19 столітті, оскільки зображена на ньому жінка ймовірно не вважалась новими власниками картини достатньо гарною. Великий ніс Ізабелли Медічі, її сталевий погляд і високий лоб, на якому, згідно з модою 1570 років, було вищипане волосся, були приховані під шарами фарби, нанесеними вікторіанським художником, щоб зробити роботу 16 століття привабливішою для покупця 19 століття.
Виявили зміни під час дослідження — на задньому боці картини була мітка Френсіса Нідхема, яка означала, що в середині 1800-х років він працював у Національній портретній галереї в Лондоні, переносячи картини з дерев’яних панелей на полотна. Картини на полотні зазвичай мають великі тріщини, але на цьому портреті вони були набагато меншими, ніж можна було б очікувати. Так картину відправили на рентген, який показав, що під шаром фарби є ще одне обличчя — зовсім інше.
Художник 19 століття повністю змінив форму її обличчя: зробив рот меншим, ніс витонченішим, лоб нижчим, а очі — більшими й глибшого відтінку карого. Саме такий вигляд, на думку людини вікторіанської доби, мала мати красива жінка. Вони не хотіли бачити портрет «з усіма вадами», навіть якщо оригінал, написаний у 1570-х, уже був досить прикрашеним, каже історикиня Емі Боїнгтон у відео.
Реставратор також зробив руку Ізабелли значно витонченішою, ніж вона була спочатку, а алебастрову посудину, що була в її руці, повністю замалювали.
Коли фарбу 19 століття зняли, виявилося, що навколо голови Ізабелли є німб. Його ледь видно у верхній частині. Це, разом з алебастровою посудиною, яку вона тримає, є типовими символами, пов’язаними з Марією Магдалиною — це були знаки покаяння грішниці, яка використовувала свою посудину, щоб змішати миро, яким омила ноги Ісуса — знак цілковитої відданості. Отже, те, що цю жінку зобразили з такими атрибутами, натякає на її уподібнення до Марії Магдалини, тобто на те, що вона кається у своїх гріхах.
До сучасної реставрації, кадри якої опублікували Carnegie Museum of Art, вважалося, що на цьому портреті зображена мати Ізабелли, Елеонора Толедська. Але після ретельного відновлення картини, її справжня зовнішність повернена і портрет у всій його красі можна побачити в американському місті Піттсбург, де він зберігається у музеї.
Принцесса Ізабелла — не пересічна особистість того часу, яка мала цікаве життя. Вона була дуже привілейованою і улюбленою дочкою батька, який дозволив їй жити так, як вона бажала, хоча і видав її заміж за розрахунком в 16 років. Попри те, що офіційно вона вийшла заміж, Ізабелла залишилася жити у Флоренції під захистом батька і не переїхала в будинок чоловіка у Римі. Після смерті матері вплив Ізабелли зріс, і під заступництвом свого батька, Козімо I, вона стала головною жіночою фігурою родини Медічі та першою леді Флоренції. Вона вміла грати на музичних інструментах, малювати та знала кілька мов, вела інтелектуальні бесіди і займалася мецинацтвом.
У Ізабелли були романи з іншими чоловіками, однак, захист батька і його постійна протекція захищали її від усього. Вважається, що цей портрет аристократки створено приблизно 1574 року — тоді, коли помер її батько, і владу перейняв її брат. Можливо, саме тоді Ізабелла хотіла показати себе розкаяною і продемонструвати, що збирається змінити своє життя. Однак її історія обірвалась в 33 роки — несподівано жінку знайшли мертвою. Є кілька версій смерті італійки і одна з них — вбивство.
В офіційному повідомленні того часу говорилося, що вона померла вранці, коли мила голову, а чоловік знайшов її на колінах вже мертвою. Однак ця заява була зустрінута скептично. Є версія, що Ізабелла була задушена своїм чоловіком через ревнощі або заздрість. Деякі вчені виступають проти теорії вбивства, припустивши, що Ізабелла померла природною смертю. Так чи інакше ця загадка так і не була розкрита.
tsn.ua