Заможні жінки того часу носили численні шари важкого одягу, що, безумовно, викликало потовиділення. Вони також носили високі перуки, які могли не мінятися днями. І, крім того, існує уявлення, що жінки й чоловіки в ту епоху взагалі не милися, тож, мовляв, мали страшенно тхнути.
Але чи справді так було?
Натомість насправді жінки й чоловіки того часу дуже переймалися тим, аби не пахнути неприємно. Це вважалося б справжнім жахіттям. Люди не хотіли, щоб їх відштовхували через запах, тому чистота була дуже важлива.
А як же люди підтримували чистоту?
Замість повноцінної ванни чи душу, що потребувало б багато гарячої води, розігрітої на плиті (а це займало багато часу й було доступно лише найбагатшим), зазвичай користувалися невеликими посудинами з водою для вмивання і обтирання частин тіла вологими ганчірками чи губками, а також миття ніг.
Так робили всі, хто дбав про чистоту. Вранці бідніші жінки використовували менші посудини, часто з холодною водою, і ганчірку, щоб швидко обмитися перед тим, як одягти корсет і сукню. Багатших жінок мили служниці.
Також широко використовували біде — воно було дуже поширене, особливо серед жінок. У посудину наливали воду, брали губку й милися, найчастіше після туалету. Згодом біде ставали дедалі вишуканішими й могли гармонійно вписуватись у інтер’єр кімнати. Дуже багаті могли дозволити собі цілу ванну з гарячою водою — це вимагало праці багатьох слуг, але навіть для найбагатших це було розкішшю, тож ванну могли приймати лише раз на тиждень.
Саме тому натільна білизна жінки — так звана сорочка — змінювалася щодня. Це був одяг, що щільно прилягав до тіла, вбирав піт і захищав верхнє вбрання.
Отже, можна сказати, що люди того часу не смерділи настільки сильно, як ми могли б очікувати. Так, мабуть, запах був сильнішим, ніж від людей сьогодні, але вони робили все можливе, аби залишатися чистими.
tsn.ua