6 листопада виповнилось 37 років блискучій Еммі Стоун — володарці двох премій «Оскар» і акторці, яка перевідкрила себе завдяки роботі з режисером Йоргосом Лантімосом.
«Я нікому з режисерів так не довіряю, як йому», — каже Емма Стоун про грецького майстра. Їхня співпраця, що триває вже понад сім років, виявилася напрочуд плідною. Спершу була «Фаворитка» (2018) — історія англійської королеви Анни Стюарт, де Стоун зіграла Абігейл, бідну родичку, яка прагне здобути прихильність примхливої монархині будь-якою ціною. Потім — короткометражка «Блеяння» (2022). А далі — три зухвалі стрічки, що розкрили Емму Стоун зовсім інакше: як розкуту, дику жінку-дитину, яка сміливо пізнає світ і власну сексуальність у «Бідолашних створіннях» (2023); як акторку трьох екстравагантних амплуа у «Видах милосердя» (2024); і як холоднокровну директорку фармацевтичної компанії, яку викрадають, катують і змушують поголити голову, — у новій картині «Буґонія», що просто зараз іде в українському прокаті.
За сюжетом «Буґонії», двоє схиблених на конспірології молодиків викрадають впливову генеральну директорку великої компанії, переконані, що вона — іншопланетянка, яка планує знищити Землю. Її героїня Мішель — надуспішна СЕО мегакорпорації, яка починає ранок із жмені харчових добавок і тренування з карате, перш ніж взути чорні Christian Louboutin, сісти у свій джип і вирушити до розкішного офісу.
Полонена Мішель усвідомлює, у який божевільний дім вона потрапила. Після невдалих спроб довести, що вона не іншопланетянка, жінка знаходить інший шлях — риторику, у якій виявляються її справжні навички. Саме тут розкривається її характер успішної корпоративної леді, адже вона б ніколи не досягла таких висот без уміння вести найскладніші діалоги. Вона приймає правила гри та визнає свою позаземну сутність, висловлюючи готовність кооперувати з цими хворими чоловіками, імпровізуючи на ходу і сподіваючись на порятунок.
Одна з найсильніших сцен фільму — момент, коли Стоун голить голову наголо: викрадачі переконані, що саме через волосся іншопланетянка підтримує зв’язок зі своїми. Цей епізод лише підкреслює «іншопланетність» самої Емми Стоун: великі виразні очі, чіткі риси обличчя, бліда шкіра та неймовірна акторська пластика стають ще ефектнішими — і навіть трохи тривожними — коли вона позбувається свого рудого волосся.
Під час пресконференції на Венеційському кінофестивалі Стоун зізналася, що це була найзручніша зачіска в її житті. Вона зробила це просто на знімальному майданчику, але з однією умовою: Лантімос мав побритися теж. «Спершу він поголився сам, а потім — мене. Потім ми просто підстригали волосся кожні кілька днів. Підготовка до зйомок вранці займала зовсім небагато часу — і це було чудово», — згадує Стоун.
Змінити зовнішність чи вийти за межі традиційної естетики — для більшості акторок досі виклик, але не для Емми Стоун, яка каже, що в роботі з Лантімосом почувається настільки комфортно, що готова на все.
«Я зустрілася з Йоргосом близько десяти років тому за обідом, щоб поговорити про «Фаворитку», — згадує Стоун в інтерв’ю Variety. — На той момент я бачила лише два його фільми — «Ікло» та «Лобстер». Мене одразу вразило, наскільки він теплий — з ним легко спілкуватися. Можливо, це звучить безглуздо, але він зовсім не схожий на свої фільми. Я очікувала, що він буде набагато екстремальнішим. Ми чудово провели час, працюючи разом над «Фавориткою» — так почалася наша співпраця».
Лантімос відомий своєю вимогливістю та тим, що змушує акторів іти на ризики, здебільшого пов’язані з тілесністю — чи то жорсткі й відверті сексуальні сцени, як у «Бідолашних створіннях», чи гоління голови, чи сцени сварок, як у «Бугонії», до яких Стоун готувалася кілька місяців поспіль. «Йоргос любить танцювати — і я теж, — тому, коли ми працювали над «Бідолашними створіннями», ми багато часу присвятили тому, як Белла, моя героїня, ходить і рухається, — згадує Емма. — Багато моїх стосунків із тілом — принаймні у фільмах Йоргоса — пов’язані з викликом постійного перетворення внутрішньої емоції на щось фізичне й зовнішнє».
На лівому передпліччі, трохи вище зап’ястка, у Стоун є невелике татуювання із зображенням чорних дроздів. «Це татуювання натхненне піснею The Beatles «Blackbird», — розповіла вона в одному з інтерв’ю. — Мені дуже подобається рядок «Take these broken wings and learn to fly» («Візьми ці зламані крила й навчися літати»). Ця пісня — про перетворення важких моментів на щось значуще».
Перетворення своїх страхів і слабкостей на силу — її головний підхід у професії. Минулого року Емма Стоун здобула свій другий «Оскар» за фільм «Бідолашні створіння» Йоргоса Лантімоса, де грає Беллу Бакстер — молоду жінку, що живе у вікторіанській Англії й отримує пересадку мозку немовляти, після чого починає пізнавати життя від самого початку. Її героїня — нервова, різка, смілива й незручна, і складно уявити в цій ролі когось, окрім Стоун, з її гнучкістю, пластичністю та емоційною оголеністю. Цікаво, що сама акторка, яка з дитинства страждає на підвищену тривожність і панічні атаки, зізнається: саме завдяки Беллі Бакстер вона змогла перетворити власну тривожність на суперсилу.
Емма Стоун народилася в Аризоні й росла в консервативному, за її словами, оточенні. Із семи років страждала на сильні панічні атаки — першу пережила, коли була в гостях у однокласниці: «У мене просто почало стискатися в грудях, і я думала, що нам треба вибиратися з дому, бо мені здавалося, що будинок горить», — згадує акторка. У вісім років Емма боялася виходити з дому та йти до школи, соромлячись своїх панічних атак, які ставали дедалі сильнішими. Відтоді вона почала займатися з терапевтами, але впродовж життя пережила ще сотні атак, упоратися з якими їй допомогло акторство.
У 11 років Емма вперше вийшла на сцену молодіжного театру в рідному Скоттсдейлі, згодом батьки перевели її на домашнє навчання, а в 15 вона разом із мамою переїхала до Каліфорнії, щоб відвідувати кастинги. За її словами, вона «йшла на кожне шоу на каналі Disney й прослуховувалася на роль доньки в кожнісінькому ситкомі». Виступи допомогли їй у дитинстві спрямувати енергію в інше русло, висловити себе. «Акторство — це терапія, особливо в дитинстві було важливо мати таку розраду».
Стоун зробила собі ім’я та кар’єру, знімаючись у горорах, комедіях і блокбастерах — від «Легковажна я», «Зомбіленд» і «Людини-павука» до «Ла Ла Ленду», де продемонструвала музичні й танцювальні таланти, та «Бердмена», за який отримала свій перший «Оскар» за роль другого плану. Проте, здається, саме знайомство з Лантімосом дало їй сміливість показати себе справжньою — незручною, іноді некрасивою, іноді незрозумілою, дивакуватою. Стоун багато говорить про фемінізм і сексуальність, про права жінок і право людей бути різними, а акторство сприймає як спосіб вивільнення.
Рік тому, в інтерв’ю напередодні виходу фільму «Бідолашні створіння», вона зізналася: «Одна з головних суперсил Белли — не займатися самоосудом, не соромитися й не зважати на ті соціальні контракти, які кожна дівчина укладає в дитинстві чи юності із суспільством. Я зрозуміла, з чим була пов’язана моя постійна хвороблива тривога — з тим, що я безперервно спостерігала за собою збоку та оцінювала себе».
Розкриватися в ролі та бути вільною Стоун допомагає також її цікавість до світу. Розповідаючи про роботу над «Буґонією», вона згадує одного зі своїх улюблених авторів — і загалом «улюблених людей» — астрофізика та популяризатора науки Карла Сагана, який писав, зокрема, про можливість існування життя на інших планетах і вважав, що знання про космос допомагають нам краще розуміти власний світ. «Обожнюю його сміливість», — каже Емма Стоун.