Любомир Левицький розповів, що у своєму фільмі Killhouse свідомо залишив відповіді на окремі сцени з «Брата» та «Брата-2» Олексія Балабанова — картин, які режисер вважає одним із найсильніших прикладів масового російського пропагандистського кіно.
Левицький пояснює, що Балабанов умів працювати саме з масовою аудиторією. Його фільми не виглядали як прямі політичні маніфести, але створювали систему образів і цінностей, які згодом стали частиною ширшої російської пропагандистської культури.
Особливо режисер звертає увагу на «Брата-2», що вийшов у 2000 році. У фільмі є сцени й репліки з антиукраїнським змістом, які протягом років цитувалися далеко за межами кіно.
Саме тому у Killhouse Левицький вирішив не ігнорувати цю культурну спадщину, а відповісти на неї мовою кіно.
За його словами, у стрічці є кілька епізодів, побудованих як свідомі відсилання до Балабанова, але з протилежним змістом і сучасною українською перспективою.
Режисер не називає Killhouse прямим ремейком чи полемікою з одним конкретним фільмом. Йдеться радше про діалог із культурними образами, які десятиліттями впливали на пострадянську аудиторію.
Killhouse вийшов у 2026 році й став для Левицького можливістю поєднати жанрове кіно з темою сучасної війни.
Автор вважає, що українському кіно важливо не лише документувати реальність, а й створювати власні сильні масові історії, здатні конкурувати за увагу глядача.
Саме тому він згадує Балабанова не як приклад для наслідування, а як доказ того, наскільки потужним інструментом впливу може бути популярне кіно.
У Killhouse Левицький намагається використати цей самий принцип у протилежний бік — через жанрову історію сформулювати українську відповідь на образи, які роками працювали проти України.
https://shelter.in.ua/zyttia/liubomyr-levytskyy-rozpoviv-pro-vidpovidi-u-svoyemu-filmi-na-brata-balabanova