Класичний седан Jaguar XJ40. Джерело: Jaguar
Поки фанати марки з острахом чекають на електричний Type 01, який має з’явитися у 2026 році, варто згадати часи, коли Jaguar ще намагався грати за власними правилами. Рівно 40 років тому, у жовтні 1986-го, світ побачив Jaguar XJ покоління XJ40. Цей автомобіль мав не просто замінити легендарну Series III, що випускалася з 1968 року, а довести, що британська інженерна думка здатна вижити без сторонньої допомоги.
Спадщина засновника та довгий шлях до конвеєра
XJ40 займає особливе місце в ієрархії бренду, адже це останній Jaguar, розроблений повністю самостійно до того, як американський гігант Ford взяв управління у свої руки. Ба більше, до проєкту доклав руку сам засновник — сер Вільям Лайонс (William Lyons). Він консультував команду дизайнерів і встиг схвалити фінальний прототип незадовго до своєї смерті у 1985 році.
Jaguar XJ40 випускався з 1986 по 1994 рік. Фото: Jaguar
Шлях до серійного виробництва був болісно довгим. Перші макети з’явилися ще у 1972 році, але нафтова криза та вічні фінансові дірки тодішньої материнської компанії British Leyland розтягнули розробку на півтора десятиліття. Коли у 1981 році керівництво нарешті виділило бюджет у 80 млн фунтів (приблизно 104 млн доларів або 4 514 000 000 грн), новий гендиректор Джон Еган (John Egan) вирішив ще трохи зачекати, щоб «вилизати» конструкцію та позбутися дитячих хвороб. Інженери змогли на чверть скоротити кількість кузовних деталей, що зробило машину легшою та жорсткішою.
Цифрова революція та дивний саботаж
Технічно XJ40 був гігантським стрибком уперед. В салоні з’явилася цифрова панель приладів — так зване «Mäusekino» (мишаче кіно) з вакуумно-флуоресцентним дисплеєм Vehicle Condition Monitor. Щоправда, «іноваційний» підхід згодом виліз боком: електроніка виявилася настільки примхливою, що у 1990 році, вже під наглядом Ford, компанія повернулася до класичних аналогових циферблатів через масові відмови плат.
З моторним відсіком пов’язана одна з найкумедніших історій в автопромі. Інженери Jaguar настільки не хотіли використовувати двигун V8 від British Leyland, що навмисно спроєктували передню частину так, аби цей агрегат туди фізично не вліз. Цей «диверсійний» крок згодом став проблемою для самих розробників, коли вони захотіли інтегрувати власний V12. У результаті потужний 6.0-літровий двигун з’явився лише у 1993 році в моделі XJ81.
Ринок та конкуренція
На старті продажів у 1986 році пропонувалися нові рядні «шістки» AJ6 об'ємом 2.9 та 3.6 літра. У 1990 році в Німеччині Jaguar XJ40 з 4.0-літровим двигуном на 221 к.с. коштував близько 48 000$ (2 083 000 грн). Для порівняння, Mercedes 420 SE (W126) оцінювали у 51 000$ (2 213 000 грн), а BMW 735i — у ті ж 48 000$ (2 083 000 грн). Британці намагалися тримати конкурентну ціну, пропонуючи більше шкіри та дерева за ті ж гроші.
Згідно з даними Jaguar Daimler Heritage Trust, загалом було випущено 208 733 екземпляри. Попри проблеми з надійністю перших серій, XJ40 став комерційним успіхом. Він протримався на конвеєрі до 1994 року, поки його не змінила модель X300, що повернулася до більш округлих, ретро-форм. Сьогодні XJ40 — це вхідний квиток у світ класичних Jaguar, який все ще можна купити за притомні гроші, якщо ви не боїтеся британської електрики 80-х.
Сучасні автовиробники теж намагаються знайти баланс між історією та новими технологіями. Наприклад, Hyundai Ioniq V став «Ламборгіні» для народу, пропонуючи вражаючу динаміку в сучасному кузові.