Сонячна система отримує шосту карликову планету? Новий кандидат 2026 ED138. Джерело: AI
Астрономи знову зазирнули в темні кутки Сонячної системи та знайшли там щось справді масивне. Об’єкт, який отримав технічну назву 2026 ED138, був виявлений під час аналізу даних обсерваторії імені Вери Рубін (Vera C. Rubin Observatory) в Чилі. Це велике крижане тіло має всі шанси стати шостою офіційно визнаною карликовою планетою в нашому космічному сусідстві.
Як знайшли нового сусіда
Відкриття зробив Меттью Холман (Matthew Holman) з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики. 13 жовтня 2026 року він обробляв спостереження за допомогою спеціального алгоритму для пошуку об'єктів, що рухаються. Незвичайна яскравість тіла на такій величезній відстані змусила вченого перевірити розрахунки кілька разів. Як виявилося, телескоп обсерваторії реєстрував цей об'єкт 30 разів за 20 ночей ще в період з березня по липень 2026 року. Ба більше, архівні знімки дозволили простежити його шлях аж до 2016 року.
Масштаби та орбіта
За попередніми оцінками, діаметр 2026 ED138 становить від 600 до 1500 км. Для порівняння, це робить його цілком порівнянним з іншими відомими мешканцями околиць Сонячної системи. Зараз об’єкт знаходиться на відстані приблизно 46 астрономічних одиниць від Сонця — це у 46 разів далі, ніж Земля, і помітно далі за середню орбіту Плутона, яка становить близько 40 а.о.
Орбіта новачка нахилена майже на 25 градусів до площини Сонячної системи. Астрономи припускають, що такий «кривий» шлях — результат давніх гравітаційних ігор з Нептуном, який свого часу міг добряче штовхнути цей крижаний камінь.
Чому це важливо
На сьогодні Міжнародний астрономічний союз (IAU) офіційно визнає лише п'ять карликових планет: Цереру, Плутон, Ериду, Хаумеа та Макемаке. Щоб 2026 ED138 приєднався до цього списку, він має бути достатньо масивним, аби під дією власної гравітації набути округлої форми. Вчені впевнені, що при заявлених розмірах це лише питання часу та додаткових спостережень в інфрачервоному діапазоні.
Цікаво, що це відкриття сталося ще до початку основної десятирічної програми обсерваторії Рубін. Лише у квітні 2026 року команда проєкту повідомила про виявлення понад 11 000 нових астероїдів. Тепер, коли обсерваторія починає працювати на повну потужність, подібні знахідки можуть стати регулярними. Хоча об'єкти такого масштабу в цій зоні зазвичай трапляються раз на кілька десятиліть — з часів відкриття першого об'єкта поясу Койпера за межами Плутона у 1992 році ми бачили не так багато великих гравців.